1. Газ. Судячи з усього, росіяни готуються-таки припинити його транзит з нового року (тимчасово чи назавжди - питання інше). Вірогідність досягнути згоди до завершення актуального контракту невисока. Крім усього іншого, ми не відмовимося від стягнення майже тримільярдного боргу і позову щодо Чорноморнафтогазу, вони без цього домовлятися з нами не готові. Це зробить таку проріху в держбюджеті, яку неможливо закрити без серйозних потрясінь. Щоправда, тут є певна надія на підтримку європейських партнерів (частково вона вже реалізована в рішенні суду по Опалу), але й «прагматизм» їхній нам також відомий.

2. Трамп. На відміну від більшості коментаторів, я абсолютно не схильний малювати його суто чорною фарбою, а відзначаю й мало властивий традиційним політикам здоровий глузд, і рішучість у розв‘язанні деяких найскладніших проблем, і значні досягнення в економіці. Однак, не можу не визнавати, що за характером він-таки придурок: надміру самовпевнений і самолюбивий, примхливий і вередливий. І він щиро вважає (не без підстав), що наша країна перед ним завинила. По-перше, на минулих виборах певні українські посадові особи підтримали його суперницю. По-друге, він (а з ним і чимало республіканців) упевнений, що його нинішній головний суперник - Байден - через свого сина отримав в Україні свого часу корупційні доходи від компанії Бурісма. І розслідування цього факту цілком може вирішити долю майбутніх виборів у США. Саме цього він і вимагає від Зеленського. Підтримати Трампа і дати йому бажані докази означає зіпсувати стосунки не просто з Байденом і демократами, але й значною частиною істеблішменту взагалі. Не підтримати - нажити собі ворога в особі президента США. І - так, не можна забувати про Конгрес, котрий сильно врівноважує позицію Трампа, але можливості його все одно дуже великі, а мстивість відома.

3. Коломойський. Американці і європейці не готові миритися з посиленням позицій українського олігарха, якого вважають відвертим злодієм і ворогом. Вони стовідсотково будуть тиснути на Зеленського щодо зменшення впливу Бені на владу, продовження його переслідування в судах з боку державного Привату тощо. Зробити це практично Зеленський, я думаю, не може. Він не просто втрачає свій головний ресурс підтримки (фінансової, організаційної), а й, напевно, більшість у Раді. До того ж, медійні можливості Коломойського здатні знищити рейтинг президента набагато швидше, ніж вони його створили.

4. Мир. Три перші проблеми можна вважати, до певної міри, об‘єктивними, бо склалися вони не з вини Зеленського. А от ситуацію на мирних переговорах із Путіним він сильно ускладнив сам - через недосвідченість, недолугість і дилетантську поспішність. Слово тут - точно не горобець, тому після пристайківських заяв відійти від формули Штайнмайєра (в її російській трактовці) нашим уже ніхто не дозволить. Відтак - або вести країну до неминучої катастрофи (що навряд чи дозволить суспільство), або повернутися до жорсткого протистояння порошенківського періоду без надії на прогрес, чого явно намагається уникнути Зеленський.
Тут слід відзначити, що серйозні поступки Росії у врегулюванні на Донбасі можуть дозволити підв‘язати під неї проблему з пункту 1. Але, як на мене, застосування «формули Штайнмайєра» призведе (і швидко) до таких наслідків, коли нам буде не до транзиту чи корупційних схем Коломойського. Бо почнеться справжня повноцінна громадянська війна.