оригинал статьи здесь http://reznichenko-d.livejournal.com/26000.html#cutid1Кілька років тому я дізнався, що українці вигадали карате, коли жили на островах Окінави. Потім туди прийшли злі японці (це такі далекосхідні москалі) і українське карате заборонили. З Окінави українці втекли в Наддніпрянщину, де своє мистецтво удосконалили і назвали Гопаком. Потім, як ведеться, знову прийшли москалі і Гопак теж заборонили. Цього разу українці вже не тікали, а «закодували» своє бойове мистецтво у народному танці.Через багато років з колишнім львівським викладачем карате сталося саторі (осяяння), і він зрозумів секрет техніки давнього українського бойового мистецтва. Розкодував його (типу, як з WinRar витягнув) і став викладати.Назва «Гопак» походить зовсім не від вигуку «гоп!», як можна б було подумати. На санскриті «гопал» и «гопа» означає «погонич», «воїн», «цар», і ці поняття поєднують із Крішною, який був божеством воїнів-кшатріїв. А санскрит – то, як виявилося, давня українська мова.Все це я вичитав у книжці Володимира Пилата `Бойовий Гопак`. На той час я був УНСОвцем, злим націоналістом, але навіть для мене ця кава була заміцною. До всього у книжці говорилося про чакри, веди, аріїв, праслов'янських богів, язичництво, волхвів - і все це під густим соусом українського патріотизму. Патріотизм - то чудово, але я шукав шлях стати сильнішим, а не керівництво для політрука.Придивившись до власне бойового арсеналу Гопака, я зрозумів, що він цілком вартує теоретичної частини. Особливо мене вразив удар «блоха» - сальто через спину з продольним обертом і ударом двома ногами вперед. Або теж непогано - удар обома ногами у шпагаті, в стрибку. Якби на чемпіонаті, скажімо, з муай-тай хтось провів бодай один подібний удар, він увійшов би в історію. Рівень майстерності у Бойовому гопаку позначається кольором шароварів, і це мене геть вибило - настільки схоже на знаменитого майстра Лонга Дрінка, `нічного кошмара`. Коротше, я вирішив, що у мене і самого повно хворих фантазій, чужих мені не треба. На Бойовий гопак я не пішов, знайшов альтернативу.Бойові мистецтва, окрім того, що гартують дух та тіло, створюють благодатний грунт для засираня мізків. Учні, як правило, майже сліпо вірять Учителю, тому серед `сенсеїв` можна надибати багато неоковирної публіки - від звичайних шахраїв до відвертих сектантів типу черкаського `Білого Лотоса`. У цій царині навіть існує певна мода: на початку дев'яностих всі фанатіли від мистецтва ніндзя, `внутрішніх` шкіл кунг-фу та іншої східняччини. Викладачами у таких секціях часто були бідні в'єтнамські студенти, які вчасно зорієнтувалися у нових ринкових умовах. Потім прийшла мода на національне - у росіян з'явилася `буза`, слов'яно-горицька боротьба, у білорусів - таємничі болотні ніндзя `дреговичі`, а у нас - Бойовий гопак. У болгар є `Бранно умєніє Вей` - теж, до речі, розкодоване з їхніх народних танців. (Цікаво, а болгари теж вважають, що вони придумали карате?) Потім пішла мода міфологізувати радянські спецслужби - `рукопашний бій СМЕРШ`, `двобій спеназу ГРУ` - і це при тому, що в СРСР було створене чудове та ефективне мистецтво Самбо, яке себе у спецопераціях добре зарекомендувало. Викладають всілякі `ветерани-полковники`, що на питання: `а де ви служили?` пошепки відповідають - `це таємна інформація`. Загалом, все природньо. Людям, окрім банального мордобою потрібна красива казка.Парубки, що захоплюються Гопаком, мені симпатичні - патріоти, спортсмени, загалом - надія нації. Але сам Гопак у сучасному виді ближчій до толкієнізму, ніж до бойових мистецтв. І в нинішньому виді він не має шансів вийти за межі України. Навіть негритянська капоейра з їх там-тамами та бірімбао зкорила світ, а нам зась, тому що жоден нормальний негр не стане всерьоз сприймати інформацію про арійське походження далекої України та голити чуба. Може, негр у офісі працює, може, у них там дресс-код.Хоча я б із задоволенням подивився на тренування чорних гопаківців десь у Родезії.