Я в сложной ситуации стремаюсь в принципе.
Когда я пошел на бокс, то думал, что психологически очень просто сломать человеку нос. Но в реальности первый серьезный удар вне ринга дался очень тяжело. А до этого была пара ситуаций, когда я тупо ничего не смог сделать (кроме защитных элементов) и немножко оп%%дюлился. Но в то же время, многие люди не имеют таких проблем и лупять противника без лишних зазрений совести.

Я это к тому, что теория и практика это разные вещи. И, если Вася может четко сомооборониться с помощью огнестрела или приемов САМБО, то это совершенно не означает, что в подобной ситуации это сделает Петя.
Безусловно, с опытом (читай - большим количеством конфликтов) придет опыт и психологическая готовность (как у солдата на войне), но не факт, что "самооборонщик" доживет до этого момнта.
То же самое касается и нападающих. Есть "планочники", которым пофиг на пистолет и сломанный нос, а кому-то достаточно разок побывать в нокдауне, чтоб завязать с гоп-стопом.

По этой причине, все эти ситуации и их анализ я отношу к кактегории "а поговорить". Практика показывает, что в критической ситуации человек ведет себя совершенно не так, как он это представляет сидя за столом с друзьями.

заметь я в предыдущем посте вообще не упомянул короткоствол

grun сказал:

заметь я в предыдущем посте вообще не упомянул короткоствол

"Давно здесь сидим" (с)

да, я считаю существующий паритет ответственности нападающего и жертвы в суде - неверным

Это имеет значение, когда отсутствует коррупция судебной системы.

Для суда виноват тот, родственники которого не занесли денег. А с бутылкой он был или с фаллоимитатором и как оно там все происходило, суду похеру.

отличненький диспут )) уже дваждьі стирал саркастические реплики )

1) про закон. Есть у нас в существующем законе пунктик о ненаказуемой палюбасу самообороне, и про "напад групою осіб", і про якесь-там проникнення в куда-то.. На моей памяти оправдали чела где-то с-под Киева за стрельбу в нападника в частном доме. Правда чел бьіл так визуально схож на бьівшего мента, что я б ето даже исключением из правила не назвал. Бьіл тетка, которая грохнула хрона, ломанувшегося в дом - результат не помню, возможно позитивньій для нее... И помню чела, которьій ножом отбивался от трех нападавших, один из которьіх в финале сожмурился. Чел долго ходил под судом, домашним арестом на новом месте жительства, тощо. Щяс вроде уже свободно перемещается, по стране по крайней мере. Закон позволяет сомооборониться, а вот применение етого закона - ну, не запрещает, но наказьівает )))
Однако, уверен, что лучше откупиться от суда, чем порадовать родственников пирожками с капустой.

2) про инвентарь. Есть у меня разная снаряга. Ледоруб (если вдруг Троцкого встречу), мачето, топор, нож, отвертки (набор часовьіх), и даже флакончик дезодоранта "хто насрав пад елкой". Носить весь етот набор параноика мне ППС не запретит (я все-таки упрямьій и самоуверенньій взросльій гражданин). А вот с применением беда.. Без явной угрозьі жизни я не заставлю себя "стрельнуть обидчику в ногу". И заставлю ли себя вьістрелить в случае угрозьі - не знаю, емпирически не проверял. Но носить - ношу )))
Однако, уверен, что не пистолет убивает и самообороняет людей, а желание защитить(-ся). Любьіми доступньіми средствами.

И резюмируя.
1) Закон ли, его исполнение ли - менять надо. Злочинець должен бояться. А украинец должен бьіть уверен на своей земле.
Но ето никак не влияет на следующее:
2) Закон законом, а безопасность должно бдеть. По-етому учитесь стрелять из всего (хоть КС, хоть 12к, хоть АК), учитесь бить ледорубом (ну если таки Троцкий, ну мало ж ли?!), учитесь такмеду и СЛРу, и учитесь применять ето все на практике. Бо теории и протокольі то одно, а в жизни оказьівается совсем даже другое. Вон даже Сабуро с первого удара нос не сломал, чьо уж тогда. ))))

Думаю, не помешает в теме.

Розділ VIII
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Стаття 36. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 37. Уявна оборона

1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин

1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

2. Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження

1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Wolfie :: Однако, уверен, что лучше откупиться от суда, чем порадовать родственников пирожками с капустой.

Реальное правосознание граждан :)

Saburo_Sakai ::

Я ваще ни одного носа не сломал :-D

а челюсти? :-D

Юра, у меня достаточно вместительньій автомобиль for all this shit ;)

Игорь, от да, интересньі практические примерьі.

А поднимите руки, кто в момент опасности думает о юридических последствиях? Чисто для себя спрашиваю.

Так Вы, батенька, хулиган :D

Рома, ты можешь быть прокурором)

Без хабара не беруть))

До и вперемешку