Заходить Байден, Меркель і Олланд в паб. Підходять до барної стійки. Байден виймає з кишені МВФ, каже: “Бармен, два пива і мартіні Олланду” та кладе на стіл три транші. Бармен бере гроші, кладе в кишеню і далі протирає стакани. “А де ж наше пиво?” - питає Байден. Бармен, не припиняючи терти стакани: “Вивіску над баром бачили? Написано ж “Україна”. Ось вам обіцянки реформ, а будете шуміти - покличу нову поліцію”
RR_Rumata :: Савченко убила двух журналистов, угрожала мирным жителям, ей светит 22 года.
Два дні тому довелося мені зганяти в Польщу "на закупи" - фактично дорога в обидва боки вклалася в 24 години (із них 8 годин - простій на кордоні). Останній раз я перетинав польський кордон давно - в 2010-му році, і, зразу хочу зазначити, дуже багато речей змінилося. Однак є ще речі, які тверді, і, як-то кажуть росіяни "нєзиблємиє". Однак все по порядку.
Перше, і напевно головне в моєму пості, про що мені дуже хочеться сказати - поляки при виконанні обов’язків стали поводитися з українцями як з людьми. Якщо ти не п’яний в гівно, не тягнеш через кордон сумки з горілкою і сигаретами, ставлення прикордонників до тебе буде не гіршим ніж до людини з польським паспортом. Порівнюючи з 2010, коли погранці витрушували сумки рандомних сімей, витягуючи їх з багажника автобуса, зараз процедура максимально стисла і коректна - прикордонник подивився багажник, і, заздалегідь вибачившись, попросив пройти до будки, щоб зняти відбитки пальців (зараз, наскільки я розумію, це стандартна процедура для першого в’їзду по поточній візі без біометричного паспорта). Це зайняло не більше ніж 2 хвилини на одного, після чого нас спокійно пропустили.
Друге - поляки навчилися засувати свою національну гордість куди подалі і обслуговують українців рівноцінно з поляками (при тому, що українці завдають більше клопоту). Поясню, в чому клопіт. Щоб відкрити наступну шопінг-візу на піврічний термін, потрібно пред’явити в консульстві доказ, як ти в попередній раз смітив грошима в Польщі. Підтвердженням є так звана "ват-фактура" (про неї, до речі, мені прямо на місці сказала продавщиця в аптеці під Перемишлем і пояснила, що вона мені буде потрібна, за що їй велика подяка). Процедура випису в різних магазинах різна. Але сам факт - директор однієї з "Бєдронок" (найбільша мережа продуктових супермаркетів в Польщі) особисто прийшла з іншої будівлі, щоб взяти в мене паспортні дані і через 10 хвилин особисто принесла ват-фактуру. Те ж саме було в магазинах одягу, книжкових. Клієнт вище всього.
А тепер до зради. Щодо українців на кордоні у мене враження так собі.
1) І туди і назад ми попали в кілометрову чергу (замірював по гугл картах). З українського боку ми простояли на кордоні 6 годин, з польського - півтори. Чому? Тому що на одну машину із черги з українського боку припадало ще дві, які раптово виїжджали з якоїсь лєвої стоянки, якраз в той бік, коли прикордонник показово відвертався в інший бік і нєвзначяй піднімав шлагбаум. Регулював цей рух якийсь чувак в камуфляжі , з АКС без жодних розпізнавальних знаків і навіть погон (у погранців вони були на цій самій формі). Такий собі зальотний зільоний чіловєчєк. Поруч стояла машина моїх нових псів Авакова і була занята тим, що виписувала штрафи чувакам, які паркувались заблизько до пішоходного переходу. З польської сторони все було банально просто - ніяких лівих парковок за 500 метрів до в’їзду на пункт пропуску, мудрагелів, які об’їжджали чергу справа або зліва, підпирала польська поліція, виписуючи штраф за перетин суцільної або за їзду по обочині. Наші, напевно, так не вміють.
2) Сказати, що наші митники рухаються як залізні горобці - це нічого не сказати. Причому, по дорозі назад, опівночі, поляк навіть не захотів світити ліхтариком в наші сонні мармизи. А на українській стороні багажник оглядали три різні людини з трьох різних будок.
3) Я розумію, що Порох не дає зарплати, що всі хочуть Януковича і долар по 8, але атмосфера на кордоні від наших - це щось. Черга на пішохідному переході кордону являла собою клітку розміром 5 на 5, набиту крикливим натовпом, руки якого стирчали крізь грати і який постійно рухався під тиском тих, хто старався просунутися ближче до входу. Збоку це виглядало як йобаний зоопарк. Далі - більше. За 6 годин в черзі я бачив, як деякі машини встигли повернутися туди і назад по декілька разів. Вони заїжджали в найближчий до кордону дворик хати, скидали товар з легковика в бус і їхали ще одну ходку (товар більше ніж на 200 євро потребує розмитнення). Пізніше я побачив, звідки це береться. В Бєдронці, що знаходиться зразу ж за митницею, українці вели себе як адіннарот - просто згрібали все нахуй з полиць і пакували в сумки. І це ще не кінець. При повороті назад, в 10 вечора, дорога поруч з кордоном на польській стороні була переповнена українцями. Під дощем, вночі, вони виглядали як зомбі. І знаєте, чого вони хотіли? Вони чекали, поки хтось буде їхати з товаром на суму більше ніж на 200 євро з людини, щоб він взяв собі попутника і розділив цю суму на більшу кількість людей. Така "послуга" супроводу через кордон обходилась, як я дізнався, в 100 гривень.
Це, вкупі з тьотками з купою золотих та не дуже зубів, що стояли вздовж дороги, викрикуючи "Піво, вудка, папіроси", призвело до того, що мені стало якось навіть соромно перед поляками. Бачить Бог, не дивлячись на окремих п’яних вацеків і яцеків, які в своїх претензіях до українців відігруються за свої життєві невдачі та комплекси, поляки відносяться до нас як до рівних. І я можу тільки уявити собі ті зусилля, з якими вони культурно поводяться з бидлом, що дихає перегаром, у якого з-під куртки стирчать блоки сигарет, які воно старається перенести через кордон, і при цьому ще й пхається без черги. Можливо, це мій суб’єктивізм, одним словом, діскасс.
Понимаете, игровые дизайнеры онлайн игр, никогда не обвиняют людей в том, что они не такие, что они достойны той игры, в которую играют – для них это просто "трафик" с особенностями, которые необходимо выяснить; трафик, который имеет цену, а если игроки не играют, не платят и "не окупаются", значит проблемы находятся в самой игре и команде разработчиков. Такая вот прагматичная правда.