Один священик у проповідях любив ганьбити москалів. Люди почали скаржитися, бо десь у когось була у Раші родина і т.д.
Викликає єпископ того священика і каже:
— Сину, Господь помер за всіх людей, і за москалів у тому числі. Не треба у своїх проповідях їх постійно лаяти. — Добре, Владико, усе зрозумів. — А ні слова про москалів. Обіцяєш? — Обіцяю.
Настає Великдень, до села з’їжджаються звідусіль до рідної хати односельчани, приходять до храму, а там отець і каже проповідь:
–...і ось на Страсний Тиждень в Великий Четвер зібрав Ісус учнів своїх на таємну вечерю і каже: «Той, хто сидить зі Мною за столом – зрадить Мене». А Юда й одзивається: «Нє я лі ета, Госпаді?»
Вчора був на нічній службі. Храм Української автокефальної православної церкви, поруч церква московського патріархату - Іллінська. Вони в одному кварталі, коли йдуть хресний хід, автокефальна відкриває ворота в огорожі, і йде лише навколо храму, а у мп такого немає, то вони йдуть навколо всього кварталу, відповідно поруч храму автокефальної теж проходять. Люди в храмі автокефальної збираються виходити, попереду чоловіки несуть хоругви, звичайні чоловіки з прихожан. Відкривають двері храму, і той, що попереду бачить, що прихожани Іллінської церкви вже йдуть хресну ходу поруч, потрібно зачекати, щоб не змішуватися з ними та не заважати. То він до тих, що позаду й каже: - Передайте далі, що Іллінська йде, треба зачекати!
Чоловік за ним повертається назад і каже: - Передайте, що московський патріархат вже йде, треба почкати!
Чоловік ще далі говорить наступному: - Передай, що моцкалі вже пішли! Треба почекати!
Я в детстве был знаком с творчеством Джигурды (песни с перчиком). Это потом по телеку Никиту увидел. Вроде бы я босяком не вырос. Всего нужно в меру. Как по мне как раз из этого комикса толку больше от стихов Подеревянского чем от фанатизма к Спирс и Виллису. Стих приучает к творческому мышлению, рано или поздно матюки из слога выпадут, а содержание заполниться более необходимым. А для веселого словца в хорошей компании всегда место найдется.
как-то мьі почти неделю на рьібалке общались цитатами из Подеревьянського. Не представляю, как бьі я на берегу или у костра усльішал "ал бибек" или что ответить на "хитми беби ван мотайм"